Злі самаритяни. Міф про вільну торгівлю та секретна історія капіталізму

Що потрібно робити країні, щоб досягти успіху? Відповідно до постулатів сучасної неоліберальної економіки, потрібно відповідати вимогам вільного ринку: керуватися принципами твердої валюти (низька інфляція), невеликого державного апарату, приватної ініціативи, вільної торгівлі та дружнього ставлення до закордонних інвестицій. Але багато процвітаючих нині країни не цуралися протекціонізму та субсидування, захищаючись від зарубіжних інвесторів, відмовлялися визнавати патенти або відхилялися від ортодоксальної неоліберальної політики щодо законів про закордонні інвестиції, державні підприємства, макроекономічне управління та політичні інститути. Відомий економіст Ха-Джун Чанг підготував історичний екскурс та аналіз сучасного світу, а також запропонував прогноз на майбутнє. Він розвіює багато міфів. Великобританія та США – це не батьківщина вільної торгівлі; більше, тривалий час це були протекціоністські країни у світі. Не всі держави досягли виключно завдяки протекціонізму та субсидіям, але мало хто обійшовся без цього. Країни, що розвиваються, рідко свідомо обирали шлях вільної торгівлі - часто це було результатом вимог ззовні, часто навіть підкріплених військовою потужністю. Більшості таких країн вільна торгівля не принесла нічого доброго; набагато краще вони справлялися за допомогою протекціонізму та субсидування. Найкраще працює економіка у країнах, які відкривали свою економіку поступово та вибірково. Принципи неолібералізму – вільний ринок і вільна торгівля – закликають пожертвувати рівністю заради зростання, але в результаті не досягається ні те, ні інше; за останні двадцять п'ять років, коли відкрилися кордони і з'явився вільний ринок, зростання справі сповільнилося.