Його запах після дощу

Седрік Сапен-Дефур написав напрочуд зворушливу і водночас сповнену іронії книжку про несподівані зустрічі, подаровані долею, що показують нам, хто ми та яким є наше уявлення про світ і кохання. Ця історія сталася насправді. Усе почалося з невеликого оголошення в місцевій газеті: дванадцять цуценят бернського зенненхунда шукають дім. Так у Седрика, вчителя фізкультури та альпініста, з'явився новий друг, Убак. Відтепер їхнє спільне життя наповнилося особливим, безумовним коханням, яке буває тільки в людини та її собаки. Зв'язок Седрика й Убака був нерозривний: вони разом кидали виклик світові, ненавиділи розлуку, любили гори й природу, прогулянки в Альпах кам'янистими, затягнутими хмарами пагорбами, тихі вечори вдома... То були хвилини, години, роки справжнього щастя, хоча обоє розуміли, що спільна мандрівка буде нестерпно короткою. І справді - час стискався, у міру того як Убак старів, адже людське життя довше за собаче. Але ніколи Седрик не перестане чути тупіт лап Убака і не перестане відчувати його запах після дощу - запах, який ні з чим не порівняти.