Я — прірва

Щоранку Чистильник працює на березі озера Комо й захоплено розглядає сміття, адже воно завжди говорить про людей чисту правду. «Я — невидимка», — думає Чистильник і ще не знає, що помиляється. Він узагалі багато чого не знає. Чистильник не підозрює, що ось-ось підніме голову, подивиться на озеро — і його невидиме життя, сповнене гірких спогадів і ще більше кривавих таємниць, дасть тріщину, готову піти на дно. І що одна змучена тринадцятирічна дівчинка з фіолетовим чубчиком ось-ось подивиться на нього — і справді побачить. І що Мисливиця, зломлена жінка, яка роками рятує жертв домашнього насильства, вже вийшла на його слід. Чистильник ще не знає, що ці троє — люди без імен, кожен замкнений у своєму особистому жаху, — звивистими стежками рухаються до спільної вибухової розв’язки, а їхню долю вирішить озеро Комо, яке відкриває й приховує чужі таємниці, як йому заманеться.