Я не втрачу розуму

Ганна Бауер разом із чоловіком Крістофером роками намагалася завести дитину, та все було марно — жінка виявилася безплідною. Коли вона вже змирилася з думкою, що ніколи не стане матір’ю, навіть прийомною, у клініку, де працює подружжя, поліція привозить дівчинку. Брудну, надто худу, уся в крові, її знайшли на парковці з західного боку Парк-Стейшн. Вона ходила вулицею лиш у підгузку й дивному ошийнику. Її тіло було вкрите старими шрамами та синцями, а рентген виявив численні переломи. Сумнівів не було: над нею довго знущалися. Ганна з Крістофером вирішили удочерити дівчинку — чарівна малеча Джейні з великими ясно-блакитними очима не виходила в них із голови. Хто б міг подумати, до чого призведе це рішення!