Усі кінцеві пункти — зупинки долі

«Усі кінцеві пункти — зупинки долі» — сповідь угорського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури Кертеса І., який у п’ятнадцятирічному віці потрапив до концтабору, пройшов через усі жахіття ув’язнення й залишився живим. Попри трагедію, голод, втрату рідних і близьких, герой вчиться приймати свою долю й навіть у жорстоких та нелюдських умовах прагне знайти надію: «…я відчув, як зростає в мені рішучість: я продовжуватиму своє, непридатне до продовження, життя. …У світі немає нічого, що ми не могли б пережити як щось цілком природне; і на моєму шляху, я знаю, мене чекає, немов якась неминуча пастка — щастя».