Стамбул. Перехрестя епох, релігій та культур

Стилі та епохи, традиції та долі, минуле, сьогодення та майбутнє вигадливо і непередбачено переплітаються в цьому місті, подібно до візерунку на килимах його мечетей. Як і кілька століть тому, тут п'ють чай із скляних стаканчиків та смажать скумбрію на пристанях. В автомобільному потоці маневрують торговці, які несуть на головах дерев'яні таці з товаром. Люди змішуються в строкатий і багатоликий потік, що розтікається вулицями, як кров по венах. Це — шумне дихання Стамбула, його пульс, що нерівно б'ється, його рваний ритм і негасимий внутрішній вогонь — живий і жаркий. Якби його каміння могли говорити, вони повідали б сотні легенд про любов і ненависть, дружбу і зраду, славу і ганьбу. У цьому могутньому сум'ятному місті, що вирує, ніби котел з чорбою — турецьким супом — хочеться насолоджуватися кожною хвилиною, мружитися від босфорського вітру — і вірити, що всі дороги ведуть... у Стамбул.