Слава Великої Богині

«Слава Великої Богині» (буквально — «Велич Богині») — твір, що має найвищий авторитет серед шактів, послідовників Великої Богині індуїзму, і належить до числа найвідоміших санскритських текстів. Цей твір входить до складу «Маркандея-пурани», однак по суті є самостійною працею. Про його популярність свідчить той факт, що в Індії, у священних місцях, пов’язаних із культом Богині, ці вірші регулярно промовляються й сьогодні. Значення цього тексту полягає в тому, що в ньому вперше постає концепція Єдиної Великої Богині, усі інші жіночі божества та жіночі істоти загалом вважаються її проявами. Сюжет твору об’єднує три ключові міфи про з’явлення та подвиги Богині: битву з асурами Мадху та Кайтабхою, сраження з асуром-буйволом Махішею та війну з братами-асурами Шумбгою й Нішумбгою. Під час створення перекладу «Слави Великої Богині» було використано вісім традиційних санскритських коментарів.