Психологія вбивці. Одкровення тюремного психіатра

Що штовхає людей на злочини і що вони відчувають потім, як оцінюють свої діяння? Мабуть, найкраще в психології вбивць може розібратися тюремний психолог: саме з ним засуджені часто діляться секретами, розповідають те, про що не говорили ні в суді, ні близьким. Теодор Далрімпл багато років працював психіатром і тюремним лікарем у Лондоні та Бірмінгемі. За час своєї роботи він зіткнувся з безліччю жахливих, смішних і сумних історій. Він виступав на резонансних процесах як експерт, лікував убивць, грабіжників і шахраїв, спілкувався з їхніми жертвами, тюремниками та адвокатами. "Зрозуміло, вбивство - найгірший зі злочинів, але це зовсім не означає, що вбивці обов'язково найгірші з людей. У вас може викликати збентеження те, що вам подобається людина, яка задушила когось голими руками, проте таке часто траплялося зі мною на моєму професійному шляху - і як психіатра, і як тюремного лікаря". Поєднуючи в оповіді співчуття та іронію, автор малює психологічний портрет убивці, а водночас розкриває вади сучасного суспільства. Книга Далрімпла дає змогу по-новому поглянути на сьогоднішню систему правосуддя, на взаємовідносини закону і суспільства, на усталені стереотипи і модні соціальні віяння, які часом не дають змоги тверезо оцінювати мотиви злочинців і виносити їм справедливе покарання. "Злочинне життя - це вам не бухгалтерська книга у два стовпчики ("дебет - кредит"), де ліворуч злочин, а праворуч покарання. Тюремне ув'язнення не може означати "обслуговування" (або "виплату") боргу. Майра Хіндлі, сумнозвісна вбивця дітей, яка провела за ґратами не одне десятиліття, стверджувала, що сповна віддала свій борг суспільству, і тому має бути звільнена. Однак (якщо слідувати цій логіці) чи може хто-небудь "авансом" відсидіти кілька десятків років, а потім претендувати на звільнення і заявити, що в результаті має право вбивати дітей?"