Пруст і кальмар. Нейробіологія читання

Як ми вчимося читати? Мозок кожного нового читача - дитини, яка тільки-но почала напрацьовувати цю навичку, - має надзвичайну властивість виходити за межі своїх початкових здібностей, щоб розуміти письмові символи. Протягом тисячоліть з того моменту, як людина навчилася читати, відбулася справжня інтелектуальна еволюція всього нашого виду. Мозок у того, хто розбирає клинопис шумерів на глиняних табличках, функціонує інакше, ніж у того, хто читає алфавіти, і тим паче ніж у того, хто знайомий із новітніми технологіями. Тут у наявності як прогрес, так і привід для занепокоєння: писемність зменшила потребу в тренуванні пам'яті, а посилені інформаційні потоки й особливості сучасної цифрової культури можуть мати глибокі наслідки для нашого мозку в майбутньому.