П’ятеро жінок, що віддалися коханню

Японського поета й прозаїка Іхару Сайкаку ще за життя визнали класиком. Завдяки рідкісному таланту до імпровізації його назвали майстром двадцяти тисяч рядків. Він став родоначальником нового напряму в прозі — укійо-дзосі (повісті про плинний світ), але справжню славу здобув завдяки косьоку-моно (повістям про кохання). Іхара С. яскраво змалював світ пристрасті й насолод, повнокровно відтворив життя Японії своєї епохи — з усім його високим і ницим — та підніс жанр любовної новели до рівня справжньої літератури. П’ятеро жінок, що віддалися коханню — це оповідання про долі п’яти жінок, які, слухаючи голос серця, переступають закони родини та ортодоксальної конфуціанської моралі. Вони свідомо й добровільно йдуть на злочин, хоча знали, що за подружню зраду жінці загрожує смертна кара.