Пам'ятники не тим

У різних куточках світу допитливий турист раз у раз натикається на статуї грізних мужів - піших і кінних. Місцеві жителі вже не помічають ці пафосні монументи, вважаючи їх невід'ємною частиною міського пейзажу. Найчастіше брови героя насуплені, пронизливий погляд спрямований у далечінь, постава гордовита, а в руках він тримає зброю або вказує однією з них у світле майбутнє. Увічнені в камені та бронзі, ці лідери знайомі городянам за підручниками історії, романами та кінофільмами. Між тим саме ці люди колись принесли своїм країнам славу і визначили їхнє становище на світовій карті. Книга фінського письменника і дослідника Арі Турунена відкриває нам не героїчні, а непривабливі сторони могутніх діячів. Правителі, політики, завойовники - що більше людей вони вбивали, захоплювали і підпорядковували своїй волі, то з більшою ймовірністю їм споруджували пам'ятники. Великі герої своєї вітчизни в сусідніх державах зазвичай вважалися лиходіями і злочинцями. Олександр Македонський, Володимир Ленін, Васко да Гама, Іван Грозний, Мартін Лютер та інші діячі тут - не герої, а погані хлопці, яких об'єднує одна риса: сперечатися з ними було до біса небезпечно.