Нефритова Гуаньїнь

В історії та культурі Китаю епоха династії Сун посідає особливе місце. Багатолюдні міста вигідно відрізнялися від поселень попередньої Танської епохи, пропонуючи широкі можливості для торгівлі та ремесел, книгодрукування та розваг. Імператорський двір і високоосвічене чиновництво з великою повагою ставилися до витончених мистецтв, музики і каліграфії, а на вулицях і площах виступали співаки, скоморохи і фокусники. Але особливою любов'ю городян користувалися казкарі. Історії про фатальних красунь і безсмертних небожителів, загадкові пригоди і чарівних істот, героїв і розбійників пережили століття. "Слухаючи їх, ми то радіємо, то сумуємо, то сміємося, то плачемо, то гнівно хапаємося за мечі; буває, що нам хочеться пожертвувати гроші на добру справу, а буває, що нас перемагає бажання скрутити шию якомусь негідникові. Боязкі стають сміливими, аморальні - доброчесними, скупі - щедрими". Ці захоплені слова Фен Менлуна, літератора XVII століття і укладача великого зводу повістей Сунської і Мінської епох, цілком відображають силу впливу цих творів на читача і захоплення майстерністю авторів.