Міст через безодню. Великі майстри

Що з'явилося раніше - людина чи дзеркало? Цим питанням задається Паола Дмитрівна Волкова в четвертому томі циклу Міст через безодню. Для великих майстрів портрет завжди був не просто зображенням людини, а й дзеркалом, що відображає не тільки зовнішню, а й внутрішню красу. Автопортрет же - запитання собі, рефлексія і наступна за ними відповідь. Дієго Веласкес, Рембрандт, Ель Греко, Альбрехт Дюрер і Вінсент Ван Гог - усі вони залишають нам у цьому жанрі гірку сповідь цілого життя. Біля яких дзеркал чепурилися красуні минулого? Венера, що піднеслася з вод, побачила в них своє відображення і залишилася задоволена собою, а Нарцис - застиг навіки, приголомшений власною красою. Полотна, відображаючи за часів Ренесансу тільки ідеальний образ, а пізніше - і особистість людини, стали вічними дзеркалами для всякого, хто наважиться в них зазирнути - як у безодню - по-справжньому. Це видання являє собою перероблений цикл Міст через безодню в тій формі, в якій він був задуманий самою Паолою Дмитрівною - в історично-хронологічному порядку. До нього також увійдуть невидані лекції з особистого архіву.