Леонардо: Хлопчик із Вінчі — мандрівне життя генія

Це історія простого сільського хлопчика — позашлюбного сина нотаріуса та черкеської рабині, сильної, юної жінки, чужинки з далеких країв. Ім’я Леонардо, що символізує свободу, ймовірно, дісталося йому саме від матері. Як я зміг розповісти цю історію? Насамперед — дослухаючись до голосів сучасників самого Леонардо, до уривчастих, але першоджерельних свідчень, до спогадів тих, хто знав його особисто, до документів і паперів рідних, контрактів, листів, хронік, податкових декларацій, доносів і матеріалів судових процесів, до звітів послів, записників художників та інженерів, панегіриків придворних поетів, путового щоденника секретаря кардинала. Це розповідь про божественного художника, однак надто «різнобічного й несталого» у своїй винахідливості, надто досконалого в прагненні до ідеалу, а тому майже нездатного завершувати власні твори; про багатогранного генія, мага й чарівника, святого й демона, надлюдину, провісника сучасної науки.