Колективна вина. Як жили німці після війни?

Багато вчених виїхали з Німеччини з приходом "коричневої чуми". Вони прокляли і забули країну, яка буквально викинула їх на смітник історії, але тільки не Карл Ясперс, який вирішив пройти це випробування разом зі своїм народом. Він прокляв Німеччину в 1945-му. У 1937-му році його з ганьбою позбавили звання професора за співчуття до євреїв, а потім колишні колеги стали цькувати професора. Вчений не захотів їхати з країни навіть тоді. Довгих вісім років він писав "у стіл" і жив під щоденною загрозою арешту. У 1945-му році все змінилося, кайдани фашизму впали. Ясперс думав, що тепер усі, хто співпрацював із режимом, відправляться на звалище історії, на якому він провів довгих вісім років, але, прийшовши в університет, він зустрів тих самих людей, хто організував на нього цькування. Здавалося, всі забули про минуле. Учений не зміг пережити цієї ганьби, він прокляв Німеччину і виїхав із країни. Ніколи більше він не ступав на німецьку землю, а підсумком його розчарування стала головна праця філософа: "Питання про винність", у цьому есе він уперше обґрунтував і сформулював поняття "колективної провини". Ця праця стала початком великого процесу осмислення феномена фашизму, саме вона, а також низка есе та інтерв'ю Карла Юнга і Зигмунда Фрейда, які намагалися осмислити питання про провину з позицій аналітичної психології, і склали цю книжку.