Камера смертників. Останні хвилини

Техас — один із штатів, де найвищою мірою покарання досі залишається смертна кара. І Мішель Лайонс за службовим обов’язком доводилося спілкуватися зі сотнями засуджених до страти. Це були й звичайні люди, які вчинили побутові вбивства, і маніяки-психопати, і ґвалтівники, і домашні тирани, які одного разу зайшли надто далеко… Як вони жили в очікуванні неминучої загибелі? Як проводили останні години? Чому дехто щиро каявся у вчиненому, а інші залишалися монстрами до останньої миті? Лайонс М. ділиться випадками зі своєї практики — тими історіями, що змушують замислитися: чи чинить суспільство справедливість, прирікаючи на смерть убивцю? Чи справедливо страчувати за злочин, скоєний у молодості, того, хто за роки ув’язнення став справді іншою людиною? І чи можна залишити живим чудовисько, яке вбивало лише зі збоченого задоволення?..