І нас пожирає полум'я

Людина прокидається невідомо де - можливо, в лікарняній палаті, але це неточно - і не пам'ятає про себе взагалі нічого. "Називайте мене Ізмаїл", - пропонує він лікарям, яких, через брак інших версій, нарікає Юрієм Живаго і мадам Боварі. Чоловік болісно згадує, що з ним сталося (якась аварія? і, здається, у нього було кохання? і чи справді його слід звати Ізмаїлом?). Він описує кола біля розгадки, підбираючись до неї дедалі ближче й ближче, - нічним метеликом, що кружляє в темряві й приречений загинути в полум'ї. Тим часом так само побоюючись і невпевнено довкола людини, звужуючи кільце, ходить ще один чудово обізнаний оповідач, розгублений осиротілий підліток, яким був колись і сам чоловік. Жауме Кабре (нар. 1947) - найбільша зірка каталонської літератури; його книжки перекладені десятками мов, їхні наклади перевищують мільйон примірників. Його новий роман "І нас пожирає полум'я" (перший за десять років після епохального, відзначеного численними преміями "Я сповідуюся") - тонка притча, пісня на славу літератури і напружений нуар: тут будуть раптові осяяння, невтішне горе, істинна ніжність, убивство, амнезія, переслідування, таємнича фатальна жінка, а також кабан'яче сімейство, без якого ця історія не трапилася б узагалі.