Чотири книги про архітектуру

Андреа Палладіо (1508-1580) - одна з ключових фігур італійського Відродження, зодчий, теоретик і знавець античної архітектури. Пройшовши шлях від рядового каменотеса до архітектора, він поєднав міцні ремісничі навички та високі культурні устремління північноіталійських шанувальників античної класики, до кола яких його ввели гуманісти Дж. Тріссіно і Д. Барбаро. Найзнаменитіші спроектовані ним у Віченці вілла Альмеріко Капра Ла-Ротонда, базиліка Палладіана, театр Олімпіко, собор Сан-Джорджо Маджоре у Венеції. Завдяки учням і послідовникам, його творчі принципи і досвід справили кардинальний вплив на долі світової архітектури. Палладіанство - особливий напрям європейського класицизму наступних століть, базою для якого став трактат "Чотири книги про архітектуру", вперше виданий у Венеції 1570 року. Зазнавши численних перевидань і перекладів іноземними мовами, цей класичний твір зберігає свою значущість і сьогодні, слугуючи не тільки літературним документом XVI століття, а й зразком високої архітектурної культури.